День вишиванки

2016-05-19

Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю

Вишивками прославляють.

В давнину одним із найдавніших елементів одягу була сорочка.

Вона ще й була провідником магічної сили, прихованої у людині, тому, що безпосередньо облягала її тіло, оберігала її від холоду, і від злого ока.

Існує легенда про те, як на землі лютувала пошесть. Вимирали сім’ї та навіть цілі села. І ось одна жінка, утративши всю сім’ю, крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю її дитину. І Бог відкрив їй таємницю.

Виший дитині і собі на сорочці хрестики. Знак для ангелів, бо на кому нема хреста, той загине. Але нікому не розповідай про це, бо загинеш сама і твій син.

Жінка зробила все так, як було велено, але не могла дивитися на те. Як помирають інші. І ось розповіла вона всім про обереги,, та люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із сина, і він помер на очах у всіх.

З того часу люди вишивають сорочки. І є вони оберегами від усього зла. А чорний та червоні кольори, які здебільшого переплітаються у візерунках. Символізують собою радість і горе, адже все людське життя – це і біль, і радість.

Вишивали по різному . Ромби, хрестики, кружальця – все те було прагнення людини славити добро, обійти лихо. Геометричний, рослинний орнамент, а також зооморфний , гармонійно сусідять один з одним.

Люди відображали в сорочках те, що бачили довкола себе, і свято вірили. Що перенесене з любов’ю – заклинання на сорочку довго оберігатиме від хвороб і лиха.

4.Україно, одінь вишиванку,

Пригадай, як колись було.

Ії гордо носило місто,

І пишалося кожне село.

Україно, носи вишиванку,

В будні і свята носи.

Бо ніде не знайдеш більше в світі